Софія Яблонська
Apr. 21st, 2025 11:33 pmДля мене "Чар Мароко" — це не стільки про Мароко, скільки про саму Софію. Захоплює її погляд на світ — сміливий, відкритий, жіночий, вдумливий, уважний.
Вона бачить більше, ніж просто пейзажі чи побут — вона відчуває, проживає, вбирає в себе іншу культуру, з величезною повагою і розумінням.
Це подорож українки з вільним духом і добрим французьким смаком до пригод.
Зараз читаю далі, про Китай.
Вона бачить більше, ніж просто пейзажі чи побут — вона відчуває, проживає, вбирає в себе іншу культуру, з величезною повагою і розумінням.
Це подорож українки з вільним духом і добрим французьким смаком до пригод.
Зараз читаю далі, про Китай.
Чар Марока, Софія Яблонська
Apr. 18th, 2025 08:35 pm«Чар Марока» – подорожній роман української мандрівниці, письменниці та фотографки Софії Яблонської, уперше виданий у Львові у 1932 році. Авторка прожила у Марокко чотири місяці, протягом яких досліджувала й описувала арабську Африку.
Подорожую в просторі і часі з Софією Яблонською. Цікаво.
Подорожую в просторі і часі з Софією Яблонською. Цікаво.
Клоун Шалімар. Салман Рушді
Mar. 26th, 2025 02:19 amШукала що б почитати, і згадала про недочитане.
Почала читати ще незадовго до початку війни, залишила. Тоді не змогла закінчити, важко проживалась, здавалось би, чужа, далека війна.
Але суть і внутрішня природа війни завжди однакова.
Дочитала.
Рушді вміє зачепити за живе, і при цьому надихнути, дати віру в небезнадійність цього світу, в цінність життя, кохання.
Почала читати ще незадовго до початку війни, залишила. Тоді не змогла закінчити, важко проживалась, здавалось би, чужа, далека війна.
Але суть і внутрішня природа війни завжди однакова.
Дочитала.
Рушді вміє зачепити за живе, і при цьому надихнути, дати віру в небезнадійність цього світу, в цінність життя, кохання.
Ольга Кобилянська
Mar. 23rd, 2025 09:08 pm Як я була дитиною (восьмидесяті), я не читала нічого зі шкільної програми, принципово. Мене цікавили інші книжки. Кобилянська у нас стояла на видному місці, не серед макулатури типу Чапаєва, але я не читала.
Зараз прийшов час.
Отримала величезне задоволення від її новели Некультурна.
Історія про сорокарічну гуцулку (1896 рік, тоді це вже була не молодість).
Про сильну, незалежну жінку, яка має наглість жити сама і були щасливою зі своїми котом, собакою, садком.
Про жіночу долю в патріархальному суспільстві.
Все близько, зрозуміло, і актуально і зараз.
Не читала, а слухала в прекрасній озвучці.
Зараз прийшов час.
Отримала величезне задоволення від її новели Некультурна.
Історія про сорокарічну гуцулку (1896 рік, тоді це вже була не молодість).
Про сильну, незалежну жінку, яка має наглість жити сама і були щасливою зі своїми котом, собакою, садком.
Про жіночу долю в патріархальному суспільстві.
Все близько, зрозуміло, і актуально і зараз.
Не читала, а слухала в прекрасній озвучці.
Чужинці про Україну і не тільки
Mar. 22nd, 2025 01:02 amЧоловік подарував пару книг з розповідями чужинців про Україну.
Почала з Кампенгаузена.
Дорожні записки людини освіченої, допитливої і спостережливої про Україну, Бессарабію, Молдавію, Крим, Туреччину, та ін. XVII ст.
Я таке люблю. Візьмись я описувати свої подорожі, писала б щось подібне, трохи про все, тварин, рослин, кухню, звичаї, архітектуру.
Мені як технологу було особливо цікаво про приготування ліків від гарячки з овечого посліду на молоці, чорнил з вільхи, паперу з бавовни, крему для епіляції на вапні, тощо. Рецепти борщу на кващеному буряці з галушками з просом і насінням коноплі (думаю спробувати, є трохи насіння), мамалиги, рахат-лукуму, плову з родзинками та ін.
Без нюансів, але все одно цікаво.
А турецький пластир для ран так взагалі штука хороша, на 2/3 співпадає з однією відомою ветеринарною маззю (по роботі мала справу). За мотивами старих рецептів її розробили на основі воску і соснової живиці. Була досить популярна.
Почала з Кампенгаузена.
Дорожні записки людини освіченої, допитливої і спостережливої про Україну, Бессарабію, Молдавію, Крим, Туреччину, та ін. XVII ст.
Я таке люблю. Візьмись я описувати свої подорожі, писала б щось подібне, трохи про все, тварин, рослин, кухню, звичаї, архітектуру.
Мені як технологу було особливо цікаво про приготування ліків від гарячки з овечого посліду на молоці, чорнил з вільхи, паперу з бавовни, крему для епіляції на вапні, тощо. Рецепти борщу на кващеному буряці з галушками з просом і насінням коноплі (думаю спробувати, є трохи насіння), мамалиги, рахат-лукуму, плову з родзинками та ін.
Без нюансів, але все одно цікаво.
А турецький пластир для ран так взагалі штука хороша, на 2/3 співпадає з однією відомою ветеринарною маззю (по роботі мала справу). За мотивами старих рецептів її розробили на основі воску і соснової живиці. Була досить популярна.
Л.Н.Толстой, "Христианство и патриотизм"
Dec. 24th, 2024 09:20 amФрагмент статті Льва Толстого, прочитала у
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
selenga Вражає ясність бачення.
Час іде, а на болотах, по суті, нічого не міняється. Повний текст тут.
"...Зазвонят колокола и оденутся русские люди в золотые одежды и начнут молиться за убийства. И начнется старое, давно известное всем ужасное дело. Засуетятся люди под видом патриотизма, засуетятся всякого рода чиновники, предвидя возможность украсть больше денег, засуетятся военные, получающие двойное жалованье за убийство людей. Они будут получать ленты, кресты, галуны и звезды.
Будут заглушть свои души песнями, развратом, пошлостью и водкой. Они будут оторванны от мирного труда, от своих жен, матерей, детей. Будут зябнуть, голодать, болеть, умирать от болезней на полях битв, убивая людей которых они никогда не видали и не знали, которые им ничего дурного не сделали.
И когда наберутся тысячи русских больных, раненых и убитых, что некому будет подбирать с полей и когда воздух уже заразится гноем пушечного мяса, они кое-как раненых, свалят кучами. Убитых зароют как попало пересыпая тела известью. И опять поведут толпу дикарей дальше, И остервенеют и озвереют окончательно.
Любовь от действий варваров отодвинется на десятки и сотни лет. И опять скажут, что война была необходима и станут приучать к этой мысли будущие поколения, развращая тем самым их души и сердца..."
Л.Н.Толстой, "Христианство и патриотизм"
"Чотири вівці біля струмка" Алекса Тарна
Dec. 14th, 2024 09:41 pmНатрапила на дійсно цікаве
чтиво на складні, вічні і болючі теми.
Міцний коктейль з реалізму і магічного реалізму.
Далі невелика рецензія від GPT чата.
"Чотири вівці біля струмка" Алекса Тарна — це провокаційна книга, що розкриває теми насильства, терору та історичних травм.
Складна, багатошарова історія, яка поєднує сучасне життя в Ізраїлі та історичні філософські роздуми.
Розповідь охоплює два основні напрямки: один — це історія молодого генія на ім'я Клайв, який втягнутий у контртерористичну діяльність, а інший — шлях релігійних і філософських пошуків хасидського лідера Рабі Нахмана з Броцлава.
чтиво на складні, вічні і болючі теми.
Міцний коктейль з реалізму і магічного реалізму.
Далі невелика рецензія від GPT чата.
"Чотири вівці біля струмка" Алекса Тарна — це провокаційна книга, що розкриває теми насильства, терору та історичних травм.
Складна, багатошарова історія, яка поєднує сучасне життя в Ізраїлі та історичні філософські роздуми.
Розповідь охоплює два основні напрямки: один — це історія молодого генія на ім'я Клайв, який втягнутий у контртерористичну діяльність, а інший — шлях релігійних і філософських пошуків хасидського лідера Рабі Нахмана з Броцлава.
Ольга Токарчук
Sep. 18th, 2024 09:37 pmДякую gingeriana що нагадала про дуже хорошу письменницю.
Дочитала/перечитала її "Диковинные истории". Закачала ще дещо. Я дуже вражена.
![]()
Якось уже спливала тема простих відповідей на складні запитання як функцію релігії, в розмові зjumpingratнажаль, релігія зараз виконує інші задачі.
gingeriana що нагадала про дуже хорошу письменницю. Дочитала/перечитала її "Диковинные истории". Закачала ще дещо. Я дуже вражена.
Ольга Токарчук
Релігія втратила здібність розповісти про світ вичерпно й переконливо , від початку до кінця. Вона радше стала набором моральних норм, чимось на кшталт savoir-vivre. Її більше турбують світські справи, як-от контроль сексуальності та народжуваності, як у католицизмі, чи контроль над жінками, як в ісламі, ніж питання остаточні й фундаментальні.
Якось уже спливала тема простих відповідей на складні запитання як функцію релігії, в розмові з
jumpingratнажаль, релігія зараз виконує інші задачі.t.me/zhadansergio
Люблю читати прозу Жадана, поезію теж, але я поезію в принципі гірше сприймаю, будь-яку.
Люблю його слова, влучні і точні. Кожне на своєму місці, створена його словами реальність дуже достовірна, справжня.
І нема в ній нічого надзвичайного, чи захоплуючого.
Але є ця справжність.
Люблю читати прозу Жадана, поезію теж, але я поезію в принципі гірше сприймаю, будь-яку.
Люблю його слова, влучні і точні. Кожне на своєму місці, створена його словами реальність дуже достовірна, справжня.
І нема в ній нічого надзвичайного, чи захоплуючого.
Але є ця справжність.
Що задають на літо читати 9 класникам
Jul. 29th, 2024 06:15 pm
Аліса поділиласть списком чтива на літо.
Щось вона читає з нього, але якихось оформлених вражень від неї я не почула.
Хотіла їй щось порадити, і розгубилась.
Я в її віці обожнювала Екзюпері, Бредбері, Муракамі, і фантастів, всіх підряд: Шеклі, Азімова, Гарісона, Саймака, та ін.
До постмодерністів у мене руки дійшли десь років з 18.
Половину з її списку я не читала, про декого навіть не і не чула. Щось пролистала, щось знаю, щось читала, але все забула.
Зі списка люблю лише Акутагаву і Бредбері.
Думаю пройтись по списку.
Почну з Геданна М.,вперше про нього чую.
Книжковий арсенал
Jun. 3rd, 2024 08:53 am Цього разу купила лише одну книжку, для чоловіка, про музичні інструменти.
А собі видивилась дещо, але вона була не для продажу, тому замовила в інтернеті, Мандрівки садами раю, з прекрасними ілюстраціями. Художнього нічого не хочеться, останні кілька років я книжки переважно слухаю.
А собі видивилась дещо, але вона була не для продажу, тому замовила в інтернеті, Мандрівки садами раю, з прекрасними ілюстраціями. Художнього нічого не хочеться, останні кілька років я книжки переважно слухаю.
Кіно/чтиво
May. 3rd, 2024 03:43 pmВсе ще не заходить нічого нового.
Перечитую Ернеста Хемінгуея (Гемінґвея) "За річкою, в затінку дерев", Акутагаву (все підряд), передивляюсь Куросаву (Сім самураїв, Додесукаден, Расьомон, планую продовжити, багато в нього не бачила).
Перечитую Ернеста Хемінгуея (Гемінґвея) "За річкою, в затінку дерев", Акутагаву (все підряд), передивляюсь Куросаву (Сім самураїв, Додесукаден, Расьомон, планую продовжити, багато в нього не бачила).
Жадан для мене в першу чергу прозаїк, потім - особистість і герой (як дитя богів), і в же потім поет і музикант (що поезія, що музика для мене, в принципі, завжди за прозою).
Я завжди щось його читала, а як поета почала сприймати лише кілька років тому, послухавши наживо.
Ось тут свіже його оповідання
Я завжди щось його читала, а як поета почала сприймати лише кілька років тому, послухавши наживо.
Ось тут свіже його оповідання
Аптекар. Юрій Винничук
Feb. 4th, 2024 12:44 pm Трапилась мені книжка таки дійсно варта уваги. 
Мабуть, останній раз я так кайфувала, коли читала Мілорада Павіча
( опис )
Отримую величезне задоволення, хоча, місцями, чтиво важке, особливо, що стосується тортур і катувань відьом, несправедливості тодішнього суспільтва щодо жінок. Проте, і чоловікам теж діставалось.
Світ вимальований автором лякаючий і привабливий, тут потойбічне завжди поруч, відьми, духи, і різні почвари живуть серед людей.
Є тут і світле та хороше, любов, дружба, прагнення пізнання світу і свободи.
Величезне задоволення отримую від мови автора, він таки майстер слова.
Особливо подобається вкраплення в гарну літературну мову діалектичних і засталілих слів. Ці вкраплення доречні і природні, не обтяжують сприйняття, а надають особливого колориту.
Як на мене, дуже вдала стилізація.
Мабуть, останній раз я так кайфувала, коли читала Мілорада Павіча
( опис )
Отримую величезне задоволення, хоча, місцями, чтиво важке, особливо, що стосується тортур і катувань відьом, несправедливості тодішнього суспільтва щодо жінок. Проте, і чоловікам теж діставалось.
Світ вимальований автором лякаючий і привабливий, тут потойбічне завжди поруч, відьми, духи, і різні почвари живуть серед людей.
Є тут і світле та хороше, любов, дружба, прагнення пізнання світу і свободи.
Величезне задоволення отримую від мови автора, він таки майстер слова.
Особливо подобається вкраплення в гарну літературну мову діалектичних і засталілих слів. Ці вкраплення доречні і природні, не обтяжують сприйняття, а надають особливого колориту.
Як на мене, дуже вдала стилізація.
